Моральна Чи Аморальна Книга Портрет Дориана Грея

Доріан Грей – приречений чи винний? Сутність, психолого- педагогічні передумови, специфічні риси використання методичного прийому, який умовно названо нами «психологічною реконструкцією» характерів образів- персонажів епічних творів, докладно розглянуті авторами у статті, присвяченої осмисленню надзвичайно складного образу лихваря Гобсека, головного героя повісті Оноре де Бальзака[1]. Оскільки, як засвідчує досвід, застосування цього прийому під час вивчення школярами епічних творів різних жанрів є ефективним засобом підвищення пізнавальної активності учнів, доцільно використовувати «психологічну реконструкцію» характерів героїв епічних творів, вивчення яких передбачено шкільним курсом зарубіжної літератури. Більше того, використання цього прийому є ефективним у процесі вивчення епічних творів різних жанрів під час вивчення шкільного курсу української літератури. Так відбувається тому, що зазначений прийом всебічно враховує естетичну природу літератури як мистецтва слова, спирається на специфічні для цього виду мистецтва засоби створення окремих художніх образів і образної системи епічних творів світової художньої літератури.

17 бер. 2009 . "Портрет Доріана Грея": літературний шедевр чи філософська праця? Але «немає книг моральних чи аморальних. І хоча О. Уайльд проголошує, що митець – не мораліст, питання моральності надто відверто&nbsp.

Одним із найбільш складних для осмислення учнями образів художньої літератури є образ головного героя роману англійського письменника Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея». Взагалі, процес опанування цього твору часто- густо викликає у сучасних школярів багато труднощів. Можна припустити, що вони зумовлені відвертою суперечливістю й запланованою автором парадоксальністю роману, в якому органічно поєднуються риси «естетики неоромантизму» [5; 1. У першу чергу це поєднання відбивається на суперечливості й складності образу Доріана Грея. Відповідно, вчителеві треба побудувати процес вивчення старшокласниками цього складного твору таким чином, щоб максимально «наблизити» учнів до внутрішнього світу головного героя, створити умови для відчуття ними трагізму суто негативного (як на перший погляд) персонажа, життя якого було присвячено в першу чергу саморуйнуванню і – водночас – руйнуванню життя інших людей. Вирішити це завдання можна з допомогою застосування «психологічної реконструкції» характеру Доріана Грея, яку учні робитиме під керівництвом учителя під час вивчення твору.

Зазначимо, що в обох чинних шкільних програмах із зарубіжної літератури осмислення школярами образу Доріана Грея передбачається саме в контексті естетичних пошуків Оскара Вайльда, його власної естетичної програми: «Вайльд – письменник англійського раннього модернізму» [2; 2. Втілення різних аспектів естетизму в образах Доріана Грея, лорда Генрі та Безіла» [2; 8. У першому випадку йдеться про індивідуальну своєрідність естетичних пошуків Оскара Вайльда в контексті естетики англійського модернізму і образ Доріана Грея як художньо- образне втілення цих пошуків. Друга програма, розглядаючи образи головних героїв роману, своєрідним чином «образно конкретизує» естетизм як явище літературного й культурного життя Англії відповідного періоду. Можна стверджувати, що програми пропонують забезпечити сприйняття учнями образу Доріана Грея на підставі залучення інформації, що належить до біографічного й культурологічного видів контексту [3; 2.

Водночас не можна не визнати, що образ головного героя роману Вайльда із психологічної точки зору змальовано майже бездоганно: Доріан Грей постає в романі як жива людина, поведінка й вчинки якої всебічно детерміновані її характером у найширшому розумінні цього психологічного поняття. Трагізм долі головного героя роману – якщо розглядати психологічні передумови формування його характеру – зумовлений сукупністю багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників. Кожен з них додає психологічної переконливості Доріанові як живій людині, як художньому образу, як втіленню морально- естетичної позиції письменника тощо. Спробуємо визначити основні психологічні закономірності, що визначають характер Доріана Грея. Зважаючи на своєрідність постаті головного героя роману Вайльда, треба визнати, що визначальним чинником, який зумовлює поведінку Доріана Грея протягом дії твору, є його ставлення до самого себе. Це твердження на перший погляд може сприйматися як певний парадокс, оскільки в романі Доріан Грей постійно (свідомо або мимоволі) спричиняє нещастя й страждання іншим людям, руйнує їхні долі, навіть власноруч убиває декого з них.

Врешті- решт, він стає джерелом страждань майже для усіх людей, з якими його зводить доля, своєрідним уособленням жахів у житті багатьох безвинних героїв. Це дійсно так. Але так відбувається лише тому, що головним сенсом життя Доріана Грея було обожнювання власної зовнішньої краси, для збереження якої він руйнував своє життя, життя інших людей і, як виявилося наприкінці твору, ту ж саму Красу.

ЛитМир - Электронная Библиотека > Автор: Уайльд Оскар > Книга: 'Портрет Дориана Грея' > Страница 1. Оскар Уайльд. Портрет Дориана Грея. Предисловие. Художник – человек, создающий прекрасное.. Роман Оскара Уальда «Портрет Доріана Грея» це один із самих загадкових творів. Кожна людина зрозуміє цю книгу по своєму, але важливіше всього зробити.. Чи можна вважати «аморальною» книгою роман «Портрет Доріана Грея»? Я вважаю, що книгу Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея» не можна. Можна припустити, що книга аморальна, якщо викликає заздрощі тих, хто&nbsp. Роман «Портрет Доріана Грея» О. Уайльдом був написаний у 1891 році. Але така людина не потребує уроків моральності. який зауважив, що його книга «переобтяжена сенсаційними подіями і надміру парадоксальна».

Отже, ставлення Доріана Грея до себе – це добре відомий у психологічній науці типовий «нарцистичний тип поведінки», або «нарцисизм». Під час «психологічної реконструкції» характеру героя розглянемо психологічну сутність цього явища й прояви «нарцисизму» у поведінці Доріана Грея.

Початок системного розгляду поняття «нарцисизм» (у межах теорії психоаналізу) пов’язано з працями З. Фрейда [7]. За Фрейдом, потрібно виділяти первинний та вторинний «нарцисизм». Первинний «нарцисизм» є обов’язковою умовою нормального психологічного розвитку особистості.

Його формування відбувається у період з 6 місяців до 6 років, він стає природною захисною реакцією особистості дитини на зовнішній світ, яка певною мірою оберігає її від страхів і страждань. Вторинний «нарцисизм» є патологією, оскільки він зосереджує увагу особистості лише на власній «винятковості», формує психологічну залежність від постійного зовнішнього визнання цієї винятковості. Однією з найбільш поширених у житті людства прояв вторинного «нарцисизму» є батьківське кохання до дітей (яке переважна більшість людей помилково вважає найвищим ступенем альтруїзму). Йдеться про ситуацію, коли дитина стає для «нарцисів- батьків» засобом власного самозвеличення, своєрідним доказом власної винятковості. Перебільшення батьками достоїнств дитини і водночас ігнорування її «звичайності» та недоліків, які (на їхню думку) «принижують» їх самих, бажання усунути з її шляху всі перетини, – все це може спричинити важкі наслідки у подальшому житті людини.

Звичайно, що аналіз витоків і прояв «нарцисизму» Фрейд здійснював виключно у межах власної теорії психоаналізу. Такий підхід у багатьох випадках не міг обґрунтовано пояснити різноманіття прояв «нарцисизму», не давав можливості всебічно осмислити його як психологічне й соціальне явище. Психолог і філософ Е. Фромм спирався на ідеї й досягнення Фрейда, але осмислював психологічну природу «нарцисизму» всебічно, застосовуючи більш різноманітні і тому більш переконливі наукові аргументи [8; 5. За основу осмислення сутності «нарцисизму», його впливу на особистість і життя людини Е. Фромм бере не виключно статеві інстинкти (як це було у концепції З. Фрейда), він розглядає це явище з точки зору «психічної енергії».

У «нарцисизмі» Е. Фромм виділяв дві форми: доброякісну і злоякісну. Перша характеризується тим, що об’єктом «нарцисизму» є результат власних зусиль особистості, друга – предметом «нарцисизму» стають власне тіло, зовнішність і т. Таке розуміння «нарцисизму» дає можливість адекватно оцінити як власно особистість, так і її особистісно- соціальну діяльність. Саме тому концепція Е. Фромма є більш соціально адаптованою, відповідно, під час «психологічної реконструкції» характеру Доріана Грея ми спираємось на визначені дослідником характеристики «нарцисизму» як психологічно- соціального явища.

Отже, психологічні особливості характеру Доріана Грея зумовлюють саме таку типову поведінку людини, яку ми спостерігаємо у романі. Розглянемо, чи є поведінка героя психологічно вірогідною. Чи можна вважати жахливе перетворення Доріана Грея, яке читачі спостерігають протягом роману, нещасним випадком, або ця людина була приреченою прожити саме таке життя»? Для цього потрібно перш за все простежити за формуванням характеру Доріана Грея, визначити чинники, що стали визначальними під час формування цієї особистості. Вважаємо, що розкриття характеру Доріана Грея доцільно провести шляхом своєрідного «обрамлення»: розглянути зовнішність героя на початку роману й наприкінці.

Змістова гра «людина – портрет», яку застосовує письменник, дає можливість простежити за тим, як негідне життя спотворює людину, її душу. Дзеркалом», яке докладно, на рівні найменших змін, відображує моральне саморуйнування головного героя, стає саме портрет, витвір мистецтва, що має назавжди зберегти гармонію зовнішньої й внутрішньої краси Доріана Грея. Проте, портрет «взяв на себе» тягар того суцільного зла, на яке перетворилося згодом життя красеня- юнака, зовнішність якого начебто була непідвладна часу. Саме жахливі зміни портрету відображали етапи морального самознищення, спостереження за яким стало сенсом життя Доріана Грея. Починаючи цей розгляд, варто підкреслити, що бездоганна зовнішня краса Доріана Грея привертає увагу вже під час знайомства героя з лордом Генрі.

Але тоді письменник зосереджує увагу на художніх деталях, сукупність яких дозволяє казати про моральну, духовну чистоту цього вродливого й обдарованого юнака: «Так, безперечно, цей юнак – з ніжними обрисами ясно- червоних уст, чистими блакитними очима, злотистими кучерями – був надзвичайно вродливий. Його обличчя чимось таким (тут і далі виділено нами – В.

Г., А. В.) одразу викликало довіру. З нього промовляла вся щирість юності, вся чистота юнацького запалу. Бачилось – життєвий бруд ще не позначив його своїм тавром» [1; 1. На початку твору Доріан Грей являє собою дійсно щасливу, цілковито гармонійну людину, яка поєднує вражаючу зовнішню красу і людські чесноти, що прикрашають її. Наприкінці твору, коли збожеволівший від ненависті до портрету, який здається йому винним в усіх його нещастях, Доріан Грей робить спробу знищити свого ворога, але знищує себе, ми бачимо зовсім іншу людину.